Вечеря на двох
І я теж міг би бути чорним наркодилером!
Десь у Клівленді, штат Огайо. Слухати свою музику!
В салоні машини, шукати нових адептів, втюрювати їм!
Порошок, а на день Подяки запрошувати своїх найближчих!
Друзів – проституток – додому, дарувати їм фігурки янголів
І ароматичні свічки; довгими-довгими вечорами дивитися!
на подвір’я, дорогу, знічев’я читати написи на банці пива в своїх
Руках, засинати під якісь дебільні ток-шоу.
Або я міг би працювати десь на автозаправці в горах!
Боснії і Герцеговини, приязно вітатися клієнтам, знати всіх у околиці!
Банської Луки, дослухатися до обідніх новин з маленького
радіоприймача, почути зранку пісню і цілий день наспівувати:
«Сараєво, серце моє», вчити своїх дітей правильно кидати ножа,
Ловити рибу і збирати суниці, одного вечора перевірити чи
Знають вони напам’ять слова національного гімну, а потім,
Втішений, роздати їм шоколадні цукерки.
Припускаю, що в будь-якому з можливих життів ти!
б мала з’явитися. Прийти за дозою чи приїхати завправити
Свою машину. Бути проституткою чи просто сестрою. Бути донькою.
Провадити дебільне ток-шоу після півночі. Співати в церковному хорі.
Бути зіркою з найвідомішим хітом «Сараєво, серце моє», який
Я чув би по радіо, а потім цілий день мугикав під ніс.
Думаю, ти обов’язково мала б з’явитися в кожному із!
Моїх можливих життів, навіть не думаю, впевнений.
Але чому не з’являєшся зараз, чому запізнюєшся вже!
На двадцять хвилин, вечеря ж холоне?!