Iryna Tsilyk

الأوكرانية

Claudia Dathe

الألمانية

.Я бачила.

Я бачила звірів розпалених та ошалілих
у чорному-чорному лісі. Молочна імла
стирала деталі. В кривавому шматті біліли
ошкірені зуби. А чи їхні жертви вціліли,
того знати я не могла.
 
Я бачила дім без дверей, без людей, без надії.
Розірвані нутрощі кухні. Розгублений жест
обвислих віконниць. На сірому ґанку сиділи
дві тіні, велика й маленька. Хоч кажуть, в неділю
цих двох відспівали уже.  
 
Я бачила зв’язані руки і спалене місто.
Я все це вже бачила тисячу років тому.
Розорені гнізда. Обірване з шиї намисто.
Зло тихо дрімало, зубами тримаючи міцно
за холку шершаву пітьму.
 
Дрімало, тримало і знову скидалося знагла.
Хотіло то хліба, то крові, то цноти. Однак
я все це вже снила, я все це либонь уже знала.
І бачила також, що станеться зрештою з нами
і чим закінчиться відтак.
 
Посаджені наново зерна. Оплакані втрати.  
З натури змальовані лиця знайомих святих.
Нові й реставровані смисли та пошуки правди.  
Набухлі вітальністю груди і приспані травми,  
забиті татухами стигм.
 
Як тисячу років тому, і вперед, і по колу
із вірою в те, що так знову не буде ніколи.  

© Iryna Tsilyk
الإنتاج المسموع: Haus für Poesie, 2022

Ich sah

Ich sah Tiere hitzig und rasend

im tiefschwarzen Wald. Ein milchiger Nebel

trübte die Details. In einem blutigen Fetzen blinkten

bleckende Zähne. Ob die Opfer überlebten,

blieb in der Schwebe.


Ich sah ein Haus ohne Tür, ohne Menschen, ohne Hoffnung.

Die herausgerissenen Eingeweide der Küche. Die verlorene Geste

herabhängender Fensterläden. Auf der grauen Veranda saßen

zwei Schatten, ein großer und ein kleiner. Dabei heißt es, schon Sonntag

hätten sie den letzten Segen empfangen.


Ich sah gebundene Hände und eine rauchende Stadt.

Ich sah all das schon vor eintausend Jahren.

Geplünderte Nester. Vom Hals gerissener Schmuck.

Still schlummerte das Böse, die Zähne tief

in den Widerrist des rauen Dunkels geschlagen.


Es schlummerte, klammerte und fuhr plötzlich aufs neue hoch.

Mal begehrte es Brot, mal Blut, mal Tugend. Doch

habe ich all das schon geträumt, all das schon gewusst.

Und ich habe gesehen, was aus uns wird

und wie alles endet.


Die neu ausgebrachte Saat. Die beweinten Verluste.

Die von der Natur abgepausten Gesichter der vertrauten Heiligen.

Die neuen und restaurierten Gedanken und die Suche nach Wahrheit.

Die lebensprallen Brüste und die betäubten Traumata,

überdeckt von den Tätowierungen der Stigmata.


Wie vor eintausend Jahren, voran und im Kreis,

im Glauben, dass es kein nächstes Mal gibt.

Aus dem Ukrainischen von Claudia Dathe