до ландшафтів звикають як до людей як до способу мислення
як до шкідливих звичок видихають дим за обрій в інший ландшафт

у природному стані ландшафт одноманітний якщо не дивишся на нього століттями
так само і людина розкладається і хробаки це вже інший ландшафт

інколи я ще можу виокремити себе серед ландшафту
у стрибку відірвавши обидві ноги від нього або дивлячись на долоні або кліпнувши

чи вдасться виокремитися за мить до початку дощу
інакше стану такими ж краплями і не зможу зібрати себе розмитого

можна здійснити самогубство ландшафту повісити його лягти чи покласти під
поїзд
можна змиритися з ним і вигулювати один одного як псів

цей папір хоч і не є рельєфний але утворює певний ландшафт
і сила пробілів підказує що ландшафт людини це не тільки тіло