Kateryna Kalytko (Катерина Калитко)
*** [Від старого хреста на горбі видно цілу долину]
*** [Від старого хреста на горбі видно цілу долину]
Від старого хреста на горбі видно цілу долину,
динозаврячий труп елеватора, пакгаузи і халупи,
щітку далекого лісу.
Якими пошматованими
дістаємося пошукати долі, цілої, круглої,
свіжої правди про себе, наче хтось її мав би
лишити на цьому цвинтарі, як великодню крашанку.
Пальці мертвих — бліді анемони — тягнуться крізь глинозем,
і ворушаться, ледь лоскочучи п’яти,
бавляться з нами, вірять, що ми їм і досі діти.
Де їм утримати нас, майже невидимим і прозорим,
звідки сили, якщо не вдається
утримати навіть літери
на єврейських деревах із сірого каменю, з обрубаними гілками,
біля ніг в заплаканих янголів, і навіть уперте мереживо
тюркських шрифтів сторочується у траву
під надгробками, схожими на шаблі.
Давляться зойками гуси у селі під горбом,
вайлуваті собаки виють, зачувши наближення поїзда.
Ніхто нас тут не знає — і ми нікого.
П’яний мисливець петляє дорогою, несучи за лапи
двійко диких качок застрелених,
скроплює землю свіжою кров’ю,
ніби іще не досить.
