Kateryna Kalytko (Катерина Калитко)
*** [Тихо, іще тихіше, цить]
*** [Тихо, іще тихіше, цить]
Тихо, іще тихіше, цить.
Сніг обережними кігтиками шкрябає підвіконня.
Звук, із яким розстібається блискавка сукні,
схожий на суху автоматну чергу за спиною.
Ні по кого сьогодні вони не приходили.
Тихо, іще тихіше, цить.
Шрами — звикай навпомацки — вишивка по живому,
просто одна людина взяла собі іншу
за полотно.
Треба читати
губами там, де падає тінь,
електричними імпульсами, де шкіра лягає на шкіру,
ці стібки — поверхниця, лиштва, шабак і замочком низь,
кафасор, орли-метелики, солов’їні вічка, поквітнення.
Нитка, запечена в хлібі
для справжнього житнього кольору.
Все, із чого живе бажання складається.
Тихо, іще тихіше, цить.
Я — суцвіття вузлів на споді великої вишивки:
зріж мене першою, щоби розгладити шрами.
Сніг триватиме, нескінченний, знеболювальний.
Денне світло повернеться — стане видно,
як, розгортаючи вулиць вузькі криваві бинти,
містом всю ніч ходила людина-голка.
