Grigory Semenchuk (Григорій Семенчук)
september solo
september solo
якби мені їм усім потиснути руку і обійняти…
але сили нема – всього метр сімдесят три.
і у моїх снах вони продовжують мовчки стояти,
серед пагорбів, на коліях, де гудуть вітри.
усі вони такі прозорі, уквітчані зорями.
знаю їх поіменно, вони, мов у засідці, в серці глибоко.
і я далі частуватиму їх цукерками, міцними напоями,
щоб вони не тікали у Чехію чи Марокко.
я молюся за них поміж стін святого собору.
на екрані написано чорним по білому «evil».
попід арками древніми крик: «покличте чергового!»
ми усе що могли уже випити - випили
і у моїх снах вони продовжують мовчки стояти,
серед театрів, кафе і червоних готельних кімнат.
якби мені їм усім потиснути руку і обійняти,
зупинити жовтень і листопад, повернутись назад…