Pawlo Korobtschuk (Павло Коробчук)
хвилясте обличчя у воді
хвилясте обличчя у воді
колись у мене зупиниться серце,
ніби рибалка на березі,
задивований світанком у перший день нового риболовного сезону.
колись вночі авіарейс, на якому я летітиму,
розіб’ється десь у водах, де якось по-глухонімому розмножуються кити,
і я справді не прокинуся вранці –
ні від стогонів тих тварин,
ні від увімкнутого вентилятора фірми “Скарлетт”,
ні від будильника біля мого ліжка,
на якому я вже навіть не спатиму,
а так,
просто
лежатиму,
ніби відтягуватиму прокидання ще на п’ять хвилин.
тієї смертельної ночі, і ще дев’ять діб потому,
я довго летітиму над океаном,
весь у протягах і трансових мелодіях,
ніби і далі залишаючись пасажиром того літака,
над напрямком якого я якось і не замислювався,
як хворий на манію переміщення в просторі.
так я уявляю своє помирання і
старість – ці святі місця в задрипаних умовах –
і постійно почуваю себе то паломником, то камікадзе.
ми, покоління в покоління,
– ніби віддалені острови,
на яких випробовується зброя масового знищення.